Marija Diłaj
| Data i miejsce urodzenia | |
|---|---|
| Zawód, zajęcie |
malarka, designerka i działaczka społeczna |
| Narodowość |
Marija Mychajliwna Diłaj (ukr. Марія Михайлівна Ділай; ur. 7 kwietnia 1980 w Tarnopolu[1]) – ukraińska malarka, designerka i działaczka społeczna.
Biografia[edytuj | edytuj kod]
Ukończyła Szkołę Średnią nr 27 w Tarnopolu, Tarnopolskie Kolegium Spółdzielcze (2001, obecnie Spółdzielcze Kolegium Handlowo-Ekonomiczne, specjalność – artysta i projektant), Kijowski Instytut Reklamy (2004), Międzynarodowy Uniwersytet Rozwoju Człowieka „Ukraina” (2014, specjalność – sztuka i projektowanie środowiska architektonicznego). Pracowała jako wykładowca na Wydziale Malarstwa i Rysunku w Kolegium Międzynarodowego Uniwersytetu „Ukraina” oraz w prywatnej szkole rozwoju dzieci „Klasyky”[1][2][3][4].
Mieszkała w Maladze (Hiszpania)[4][5][6]. Wypowiada się przeciwko przemocy psychicznej i fizycznej w rodzinie i porusza te tematy w swoich pracach[7][8].
Twórczość[edytuj | edytuj kod]
Pracowała w studio z artystą Iwanem Marczukiem[9].
Miała wystawy indywidualne w Tarnopolu (2009[1], 2011[2], 2014[10], 2020, 2021[11]), Maladze (2019, Hiszpania).
Stworzyła galerię portretów znanych osobistości: Bohdana Melnyczuka, Wiktora Pawłyka, Dmytro Wyszniewieckiego, Ihora Gerety, Ihora Mamusa, Ihora Pelycha, Iwana Puluja, Iwana Franki, Johanna Georga Pinsela, Łesi Ukrainki, Łesia Kurbasa, Mu’ammara al-Kaddafiego (jedyny jego portret, który tajemniczo zaginął), Romana Szuchewycza, Sołomiji Kruszelnyćkiej[2][9], Serhija Łazo i innych[1]. Namalowała kilka cerkwi i zamków w obwodzie tarnopolskim.
W 2018 r. namalowała obraz przedstawiający kobietę w masce, który serwis Znaj.ua uznał za "proroczy"[12].
Jej prace były publikowane w wydawnictwach „Żinka Ukrainy”, „Zołota Pektorał”, w katalogu prac przyjaciół artystki Iwana Marczuka. Niektóre obrazy artystki znajdują się w prywatnych kolekcjach w USA, Polsce, Wielkiej Brytanii, Francji, Kanadzie i Hiszpanii[1][2].
Pracuje w gatunku klasycznego portretu akademickiego[2].
Przypisy[edytuj | edytuj kod]
- ↑ a b c d e Федечко, М.: Ділай Марія Михайлівна. W: Тернопільський енциклопедичний словник. редкол.: Г. Яворський та ін.. T. 4: А—Я. Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010, s. 201. ISBN 978-966-528-318-8. (ukr.)
- ↑ a b c d e Мистці Тернопільщини. Частина 1. Образотворче мистецтво: бібліографічний покажчик / департамент культури, релігій та національностей Тернопільської облдержадміністарації, Тернопільська обласна університецька наукова бібліотека; укладач Миськів В.; вступна стаття І. Дуда; керівник проєкту та науковий редактор Вітенко В.; редактор Жовтко Г. Тернопіль: Підручники і посібники, 2015, s. 294–295, ISBN 978-966-07-2936-0.
- ↑ Відкрили виставку робіт тернопільської портретистки Марії Ділай, 20 хвилин Тернопіль, 31.03.2011.
- ↑ a b Софія Смірашевська, Картини Марії Ділай, що розповідають про домашнє насильство, сколихнули Іспанію, Я тернополянин, 07.06.2022.
- ↑ Іспанські рецепти від тернопільської художниці, Нова Тернопільська газета, 25.06.2020.
- ↑ Тернопільська художниця, роботами якої захоплюється Європа, повернулася до України, ПроТе, 11.10.2019.
- ↑ Тернопільська художниця Марія Ділай про своє життя на узбережжі Середземного моря, Нова Тернопільська газета, 17.11.2020.
- ↑ „Я вирішила малювати те, що відчуваю…”: у Тернополі відкрилась виставка картин Марії Ділай (фоторепортаж).
- ↑ a b Волинська, О. Як письменник художниці долю передбачив (невигадане), Золота Пектораль, 30.01.2017.
- ↑ Хроніка, Культура і життя, 07.08.2014, № 31, S. 5 (Хроніка).
- ↑ Тернопільська художниця покаже картини, які стали вагомим доказом у суді в Іспанії
- ↑ Тернопільська художниця написала пророчу картину, світ „вкурив” через два роки: „Жінка в масці”, Знай.юа, 25.10.2020.